Прояви
Основним проявом міофасціального синдрому є спазм м’язів, внаслідок якого в них формується болючий ущільнений тяж, який називається тригерною точкою.
Види тригерних точок
Активні – біль відчувається не тільки в певній точці, а й у віддалених від неї ділянках (так званий віддзеркалений біль). Біль може виникати як при рухах, так і в стані спокою. При спробі активного розтягування м’яза інтенсивність болю зростає, а при натисканні на тригерну точку виникає «симптом стрибка» (біль настільки сильний, що пацієнт дуже бурхливо реагує). Активні тригерні точки формуються не в будь-якому місці, а, як правило, в місці входження в м’яз моторного (рухового) нерва.
Латентні (приховані) – біль виникає при натисканні на точку, але не відчувається в суміжних до неї ділянках. При несприятливому впливі латентні точки можуть перейти в активні.
Причини виникнення
- Остеохондроз,
- Аномалії розвитку,
- Позиційна напруга (нефізіологічне положення тіла при письмі або читанні, роботі за персональним комп’ютером, за кермом автомобіля, тривале вимушене положення),
- Тривала іммобілізація (знерухомлення) м’язів,
- Стискання м’язів,
- Переохолодження м’язів,
- Стрес,
- Хвороби внутрішніх органів і суглобів,
- Перевантаження нетренованих м’язів,
- Забій м’язів.
Дана патологія є однією з найчастіших причин розвитку хронічного болю. Поширена серед людей працездатного віку, жінки хворіють у 2,5 раза частіше за чоловіків. Захворювання призводить до значної втрати працездатності і є не тільки медичною, а й соціальною проблемою.
Основні ознаки
- Сильний біль, що виникає спонтанно або при натисканні на тригерну точку;
- Відображений біль (біль на відстані);
- Парестезії (відчуття повзання мурашок);
- Місцево – напруга м’язів і обмеження рухів внаслідок больового синдрому.
Лікування
Лікування при міофасціальному синдромі спрямоване, перш за все, на розслаблення м’язів, шляхом використання:
- нестероїдних протизапальних препаратів,
- міорелаксантів,
- лікувальної фізкультури,
- масажу,
- тейпування,
- лікувальних блокад.
У більшості випадків міофасціальний синдром вдається вилікувати консервативно. Однак, бувають ситуації, коли лікування виявляється неефективним або недостатньо ефективним. Доводиться переходити до більш агресивних методів, які, однак, малотравматичні і дуже безпечні.
Радіочастотна деструкція тригерних точок
Одним з найбільш ефективних методів лікування міофасціального синдрому є радіочастотна деструкція тригерних точок. Методика радіочастотної деструкції (РЧД) є сучасною, надійною і безпечною як для лікаря, так і для і пацієнта.
РЧД базується на вибірковому температурному впливі на чітко визначені нервові структури спеціальними електродами при проходженні через них електричного струму надвисокої частоти. Тонкий електрод, підключений до генератора, підводиться через спеціальну голку до точки.
Далі виконується стимуляція (чутлива і рухова) для запобігання пошкодження важливих нервових структур. Під час денервації електричний струм від електрода проходить через тканини, нагріваючи останні. В результаті відбувається руйнування білків тільки тих нервових волокон, які знаходяться в поруч з електродом.
Таким чином, відповідні нервові структури після втручання припиняють проведення больових імпульсів.
Біль регресує практично одразу після проведення РЧД. Пацієнт піднімається на ноги і починає ходити.
Виписка пацієнта можлива в день маніпуляції. На кілька днів призначається обмеження фізичної активності і рухового режиму.
Вся маніпуляція триває всього 20-30 хвилин та виконується під місцевим знеболенням. Втручання проводиться через голку з електричною ізоляцією та неізольованих кінчиком. Перед денервацією кілька разів виконується контроль правильного положення голки (рентгенологічний або УЗД контроль, електростимуляція чутлива і рухова).
При застосуванні даної методики практично відсутні ускладнення чи наслідки. Ефективність маніпуляції від 6 місяців до 10 років і більше.
Лікарі Назаренко О.С. та Леонтьєв О.Ю.
