Синдром кубітального (ліктьового) каналу
-Синдром кубітального (ліктьового) каналу знаходиться на другому місці по частоті серед тунельних нейропатій верхньої кінцівки (перше місце займає синдром карпального (зап’ястного, каналу). Найпоширеніша причина виникнення цього синдрому – регулярна «мікротравматизація» в місці проходження ліктьового нерва через область ліктьового суглоба. Це може статися внаслідок довготривалого тиску на суглоб перебуваючі в одноманітній позі, наприклад, при тривалій телефонній розмові, при опорі руки на кришку столу, або при звичці водія виставляти руку у вікно керуючі транспортним засобом.
Синдром кубітального каналу: симптоми
Підвищують ризик виникнення синдрому такі фактори, як велика частота згинальних рухів в ліктьовому суглобі:
- робота з важелями,
- підняття рук,
- тягнучі рухи у верхній кінцівкі
- здавлення ліктьової ділянки під час виконання робіт на заводському верстаті,
При синдромі кубітального каналу людина пред’являє скарги:
- на оніміння і парестезії (відчуття “повзання мурашок”) в області ліктьової частини тильної поверхні кисті.
- оніміння в мізинці і безіменному пальці, а також порушення їх згинання
- в області ліктя турбують болі, які посилюються при холодній погоді.
- також з’являються слабкість і атрофія (зменшення) дрібних м’язів, при цьому кисть набуває форми «пазуристої пташиної лапи».
Синдром кубітального каналу: лікування
На початковому етапі лікування пацієнту призначається консервативна терапія, яка включає:
- фізіопроцедури,
- лікувальну іммобілізацію (фіксацію) кінцівки
- блокади з кортикостероїдними гормонами.
Хірургічне лікування синдрому кубітального каналу
При хірургічному лікуванні синдрому кубітального каналу виконуються наступні види оперативних втручань:
Невроліз – під операційним мікроскопом через відносно невеликий (до декількох сантиметрів) розріз проводиться звільнення нерва від здавлюючих тканин- рубців, спайок, гіпертрофованих зв’язок і т.д. Переміщення нервового стовбура з жорсткого кістково-фіброзного каналу в більш вільне м׳ягкотканинне «ложе» – в ліктьову ямку. Установка електродів для стимуляції нервового стовбура – таке втручання може поєднуватися з вищезгаданими. Електрод, встановлений епіневрально, дозволяє проводити пряму стимуляцію нерва, що істотно покращує результати відновлення його функцій. Всі види оперативного лікування синдрому кубітального каналу постійно застосовуються в роботі нейрохірургічного відділення КНП ХОКЛ ХОР. На базі нашої лікарні є повний спектр лікувально-діагностичних можливостей для правильного і безпечного лікування даного захворювання.
Лікар нейрохірург Борблик Є.В
