Наслідки нейрохірургічних захворювань і травм

Нейрохірургічне лікування

Після нейрохірургічного лікування травм і захворювань нервової системи найчастіше потрібне досить тривале і комплексне реабілітаційне лікування пацієнта, яке спрямоване на повернення людини до активного повноцінного життя і професійної діяльності, або ж на пристосування до стійкого порушення здоров’я (інвалідності) з максимально повною соціальною реадаптацією.

У нейрохірургічному відділенні КНП ХОКЛ ХОР проводиться реабілітаційне лікування хворих після оперативних втручань.

Види реабілітаційного лікування

• Медикаментозне лікування
• лікувальна фізкультура
• різні види масажу
• фізіотерапія

Хотілося б навести декілька прикладів найбільш часто виникаючих наслідків нейрохірургічних захворювань і травм.

«Синдром трепанованого черепа»

Розвивається у хворих з дефектами кісток черепа після операції, яка виконується, як правило, з приводу черепно-мозкової травми, судинної або онкологічної патології головного мозку. Цей синдром проявляється головним болем, яка часто пов’язана зі змінами погодних умов:

• атмосферного тиску,
• температури навколишнього середовища,
• а також випинанням вмісту черепа під шкірою в області дефекту при кашлі, чханні, нахилі голови, фізичній напрузі.

Крім того, пацієнти скаржаться на боязнь пошкодження мозку через «кісткове вікно», а також косметичний дефект.

З огляду на постравматиче порушення пізнавальних психічних функцій (енцефалопатії) виникають труднощі:

• в зосередженні уваги,
• виконанні інтелектуальних завдань,
• порушення пам’яті,
• сну,
• зниження стійкості до емоційних навантажень і алкоголю.

Іноді можуть розвиватися судомні напади при наявності провокуючих чинників.

Краніопластика

Краніопластика – це метод хірургічного відновлення кісток черепа після травми або хірургічного втручання.

Операція дозволяє виконати:

• корекцію косметичного дефекту,
• усунути ризик травмування головного мозку через кістковий дефект,
• попереджує утворення рубцевих спайок в цій області.

Для краніопластики використовуються найрізноманітніші матеріали (власна кістка пацієнта, металеві та акрилові імпланти, кістковий цемент і т. д.).

Хронічні субдуральні гематоми

Хронічна субдуральна гематома – це скупчення крові між твердою мозковою оболонкою і речовиною головного мозку, яке виникає в результаті черепно-мозкової травми.

Навіть незначна на перший погляд травма іноді призводить до пошкодження венозних судин головного мозку, особливо у літніх людей.

До хронічних відносяться субдуральні гематоми які виникають через 14 днів і більше після травми, коли навколо гематоми вже формується капсула зі сполучної тканини. Як правило, в більшості випадків хворий не знає про наявність у нього внутрішньочерепної гематоми і може «ходити» з нею кілька місяців і навіть років.

При декомпенсації стану розвиваються такі симптоми, як розпираючий головний біль, запаморочення, нудота і блювота, порушення уваги, рухів, психіки.

У більшості випадків в нашому відділенні здійснюється видалення хронічної субдуральної гематоми малоінвазивним способом — через 2 невеликих отвори в кістках черепа, з подальшим дренуванням порожнини гематоми протягом доби.

Посттравматичні й дегенеративні деформації хребта

При посттравматичних деформаціях хребта, а також при дегенеративно-дистрофічних захворюваннях хребта (остеохондроз, спондилоартроз та спондильоз), часто виникають ускладнення у вигляді:

• гриж міжхребцевих дисків,
• сколіозу (викривлення) хребта,
• стенозу (звуження) хребетного каналу,
• спондилолістеза («зісковзування» хребців один з одного),
• появи нестабільності хребетного стовпа.

Це веде до порушення нормальної анатомії хребетного каналу, через що страждають нервові структури, розташовані в ньому – спинний мозок і його корінці, що, в свою чергу, призводить до появи неврологічного дефіциту у вигляді порушень руху, чутливості, функцій тазових органів.

У даній ситуації для нейрохірурга є найбільш доцільним допомогти пацієнтові за допомогою комбінованого хірургічного втручання:

• декомпресивно-стабілізуючої реконструктивної операції на хребті, яка передбачає декомпресію (усунення здавлення нервових структур патологічним субстратом)
• і стабілізацію хребта з відновлення його осі і біомеханіки, а отже, нормалізацію його фізіологічних функцій.