Декомпресивно-стабілізуючі втручання при дегенеративно-дистрофічних захворюваннях хребта:

При дегенеративно-дистрофічних захворюваннях хребта, перш за все при остеохондрозі, спондилоартрозі і спондильозі, часто виникають ускладнення у вигляді: гриж міжхребцевих дисків, сколіозу (викривлення) хребта, стенозу (звуження) хребетного каналу, спондилолістеза ( «зісковзування» хребців один з одного). Це веде до порушення нормальної анатомії хребетного каналу, через що страждають нервові структури, розташовані в ньому – спинний мозок і його корінці, що, в свою чергу, призводить до появи неврологічного дефіциту у вигляді: порушень руху, чутливості, функцій тазових органів і т. д. У даній ситуації для нейрохірурга представляється найбільш доцільним допомогти пацієнтові за допомогою комбінованого хірургічного втручання – декомпресивно-стабілізуючої операції, яка передбачає декомпресію (усунення компресії нервових структур патологічним субстратом) і стабілізацію хребетного стовпа з відновлення його осі і біомеханіки, а отже, нормалізацію його фізіологічних функцій.

Наведемо кілька прикладів

При виконанні операцій з приводу видалення гриж міжхребцевих дисків на шийному, грудному або поперековому рівнях, для попередження нестабільності в хребетно-руховому сегменті і надалі «просідання» хребців використовується установка міжтілового кейджа. Кейдж – це невелика конструкція у вигляді “шайби”, яка вводиться між тілами хребців після видалення диска і утримує хребці в оптимальному положенні протягом усього життя. По суті кейдж – це протез видаленого міжхребцевого диска. У ряді випадків для додаткової стабілізації застосовується спеціальна титанова пластина, яка встановлюється спереду на тілах суміжних хребців, між якими вже встановлено кейдж. У деяких випадках в нашому відділенні виконується установка різних видів кейджів на поперековому рівні після видалення гриж дисків (так звані методики PLIF, TLIF, OLIF, ALIF з фіксацією суміжних хребців титановими гвинтами і балками).

Одним з найбільш ефективних методів хірургічного лікування стенозу (звуження) хребетного каналу вважається поєднання мікрохірургічної декомпресії і динамічної міжостистої стабілізації. При декомпресії видаляються ті структури, які здавлюють нервовий корінець – кісткові розростання (остеофіти), жовта зв’язка, міжхребцеві (фасеточні) суглоби і т. д. Системи динамічної міжостистої фіксації хребта називаються так тому, що вони дозволяють зберігати певну рухливість в оперованому сегменті хребта. Вони діляться на конструкції з використанням гвинтів і без них (міжостисті імплантати). Такі системи дозволяють виконувати більш фізіологічну фіксацію, запобігти заростання міжхребцевих суглобів, що зустрічається при використанні інших систем з більш жорсткою фіксацією.