Реконструктивно-стабілізуючі операції на хребті

Види операцій

При застарілих переломах в результаті травм чи інших дегенеративних захворювань розвиваються деформації хребетного стовпа з виникненням:

• вторинного стенозу (звуження хребетного каналу),
• сколіозів (викривлень хребта),
• нестабільності хребетного стовпа (зміщення хребців відносно одного в різних напрямках).

В результаті цього страждають нервові структури — спинний мозок і його корінці, а їх пошкодження або компресія своєю чергою, веде до появи неврологічного дефіциту в вигляді порушень руху, чутливості, функцій тазових органів і т. д.

При різноманітних захворюваннях хребта які проявляються у вигляді нестабільності, стенозу, вимагають проведення сучасних нейрохірургічних, складних, декомпресивно-реконструктивних операцій, методику яких лікарі нейрохірургічного відділення ХОКЛ запозичили на навчаннях в країнах Європи та Америки.

Транспедикулярна стабілізація хребта

При цьому оперативному втручанні в тіла хребців через корінь дужок за допомогою спеціального інструментарію проводяться гвинти, які разом з титановими балками при повній установці системи усувають патологічну деформацію хребців.

Контроль

Вся операція виконується під контролем рентгенівського апарату. Такий контроль дозволяє мінімізувати ризик і зменшити тривалість операції. Спеціально розроблені малоінвазивні системи дозволяють хірургам встановлювати гвинти і стержні, які створюють опорний «каркас» для уражених відділів хребта, через кілька маленьких (до 1.5 см) шкірних розрізів.

Переваги

Безумовними перевагами даної методики є її:

• малотравматичність,
• косметичність,
• зменшення крововтрати при операції і скорочення її тривалості.

При цьому пацієнта, як правило, підіймають на ноги вже на наступний день після операції.

Методика PLIF

Задній міжтіловий спондильоз поперекового відділу хребта (posterior lumbar interbody fusion) – дана методика являє собою тип оперативного втручання, коли у положенні пацієнта на животі проводиться невеликий розріз на спині на рівні захворювання, скелетують хребці шляхом від’єднання від них м’язів, потім виконується декомпресія спинного мозку шляхом видалення частини жовтої зв’язки та патологічних субстратів що чинять компресію на спинний мозок.

Другим етапом видаляють частину диску з грижею, розширюють міжхребцевий простір, та підготовлюються до встановлення аутотрансплантанту (аутокістка) чи спеціальних протезів (кейджів) які заповнюють аутокісткою.

Встановлюють трансплантант, після чого за допомогою вище описаної транспедикулярної системи фіксації стабілізують вражений сегмент хребта.

Останнім етапом операції є закриття м’яких тканин у вигляді накладанням пошарових швів.

Методика TLIF

Трансфорамінальний міжтіловий спондилодез поперекового відділу хребта (transforaminal lumbar interbody fusion) – дана методика схожа на методику PLIF, але відмінністю даного оперативного втручання є резекція фасеткового суглобу, з заходженням в корінцевий канал з декомпресією нервового корінця, резекцією диска, встановленням кейджа і в кінці встановленням транспедикулярної системи фіксації та дистракцією.

Методика DLIF

Прямий бічний міжтіловий спондилодез (direct lateral interbody fusion) та методика XLIF- крайньо-бічний міжтіловий спондилодез (extreme lateral interbody fusion) – дана методика забезпечує доступ до бічної поверхні хребця та міжхребцевого диску з формуванням заочеревинного та транспсоас-коридору.

Методика ALIF

Передній міжтіловий спондильоз поперекового відділу (anterior lumbar interbody fusion) – даний вид оперативного лікування приміняють у випадку необхідності доступу до вентральної поверхні поперекового відділу хребта.

Суть даної методики полягає у проведенні невеликого розрізу на животі, з проникненням у черевну порожнину. Без пошкодження очеревинного мішка, який хірург обережно відводить рукою по внутрішній поверхні черевної порожнини, з визначенням надзвичайно важливих анатомічних орієнтирів, черевної аорти та нижньої порожнистої вени, які обережно відводять, визначають патологічне вогнище.

Подальша тактика полягає у частковому видаленні диска, установкою міжхребцевого протезу (кейджа), установкою передньої пластини. Після цього, пацієнтові який перебуває в наркозі, змінюють положення тіла, перевертають його на 180 градусів, тобто на живіт, з метою стабілізації за допомогою транспедикулярної системи стабілізують рівень враження.