Оперативне лікування забою
Показання до оперативного лікування при забої хребетно-спинномозкової травми:
- здавлення спинного мозку і його корінців гематомами,
- уламками хребців,
- чужорідними тілами,
- деформація хребетного каналу (за даними КТ, МРТ-обстежень, посттравматична нестабільність хребта, блокада шляхів відтоку спинномозкової рідини, посттравматична лікворея, прогресування чутливих і рухових порушень, дисфункція тазових органів.
Рання декомпресія (усунення здавлення невральних структур) зі стабілізацією хребта, початок проведення реабілітаційних заходів вже з моменту надходження пацієнта в стаціонар, своєчасна і доцільна фармакотерапія є запорукою успішного лікування хворих з даним видом травматичного пошкодження.
Декомпресивно-стабілізуючої операції
Виходячи з цього, в даній ситуації для нейрохірурга є найбільш доцільним допомогти пацієнтові за допомогою комбінованого хірургічного втручання – декомпресивно-стабілізуючої операції, яка передбачає декомпресію (усунення здавлення нервових структур патологічним субстратом) і стабілізацію хребетного стовпа з відновлення його осі і біомеханіки, а отже, нормалізацію його фізіологічних функцій.
При реконструктивних декомпресивно-стабілізуючих операціях усувається викривлення хребта, його нестабільність, розширюється хребетний канал. При декомпресії видаляються тільки ті тканини, які безпосередньо здавлюють нервові структури. У деяких випадках виконується установка різних видів імплантів (кейджів) між тілами хребців (так звана методика PLIF, з фіксацією суміжних хребців титановими гвинтами і балками).
Транспедикулярна стабілізація хребта
Транспедикулярна стабілізація хребта – при цьому оперативному втручанні в тіла хребців через корінь дужок за допомогою спеціального інструментарію проводяться гвинти, які разом з титановими балками при повній установці системи усувають патологічну деформацію хребців.
У необхідні моменти (при проведенні гвинтів біля спинного мозку) отримують потрібне рентгенівське зображення хребта. Такий контроль дозволяє мінімізувати ризик і зменшити тривалість операції.
Спеціально розроблені малоінвазивні системи дозволяють хірургам встановлювати гвинти і стержні, які створюють опорний «каркас» для уражених відділів хребта, через кілька маленьких (до 1.5 см) шкірних розрізів, а не робити для цього велику і глибоку рану «на пів-спини» для необхідного доступу до хребта.
Монтаж цих систем також відбувається не «наосліп», а під дозованим рентген-контролем на будь-якому етапі операції. Безумовними перевагами даної методики є її малотравматичність, косметичність, зменшення крововтрати при операції і скорочення її тривалості.
При цьому пацієнта, як правило, підіймати на ноги вже на наступний день після операції. Курс стаціонарного лікування нейрохірургічних хворих з забоєм спинного мозку становить 20-30 днів, з подальшим продовженням у амбулаторних умовах або, при відсутності протипоказань, в санаторно-курортних лікувальних установах.
