Ускладнення
При дегенеративно-дистрофічних захворюваннях хребта, перш за все при остеохондрозі, спондилоартрозі і спондильозі, часто виникають ускладнення у вигляді:
Це веде до порушення нормальної анатомії хребтового каналу, внаслідок чого страждають нервові структури, розташовані в ньому – спинний мозок і його корінці.
Прояви
Це, своєю чергою, призводить до появи неврологічного дефіциту у вигляді:
- порушень рухів,
- чутливості,
- функцій тазових органів і т. д.
Комбіноване хірургічне втручання
У даній ситуації найбільш доцільним для нейрохірурга є допомога пацієнту комбінованим хірургічним втручанням – декомпресивно-стабілізуючою операцією, яка передбачає:
- декомпресію (усунення стисненя нервових структур патологічним субстратом)
- і стабілізацію хребетного стовпа з відновленням його вісі та біомеханіки, а отже, нормалізацію його фізіологічних функцій.
Приклад
При виконанні операцій з приводу видалення гриж міжхребцевих дисків на:
- шийному,
- грудному
- або поперековому рівнях, для попередження нестабільності в хребетно-руховому сегменті і подальшому «просіданні» хребців використовується установка міжтілових кейджів.
Система Кейдж
Кейдж – це невелика конструкція у вигляді “шайби”, яка вводиться між тілами хребців після видалення диска і утримує хребці в оптимальному положенні протягом усього життя. По суті кейдж – це протез видаленого міжхребцевого диска.
У ряді випадків для додаткової стабілізації застосовується спеціальна титанова пластина, яка встановлюється спереду на тілах суміжних хребців, між якими вже встановлено кейдж.
У деяких випадках в нашому відділенні виконується установка різних видів кейджів на поперековому рівні після видалення гриж дисків (так звана методика PLIF, з фіксацією суміжних хребців титановими гвинтами і балками).
Одним з найбільш ефективних методів хірургічного лікування стенозу (звуження) хребетного каналу вважається поєднання мікрохірургічної декомпресії і динамічної міжостистої стабілізації. При декомпресії видаляються ті утворення, які стискують нервовий корінець:
- кісткові розростання (остеофіти),
- жовта зв’язка,
- міжхребцеві (фасеткові) суглоби та тощо.
Системи динамічної міжостистої фіксації хребта
називаються так, тому що вони дозволяють зберігати певну рухливість в оперованому сегменті хребта.
Вони діляться на:
- конструкції з використанням гвинтів,
- конструкції без використання гвинтів (міжостисті імплантати).
Такі системи дозволяють виконувати більш фізіологічну фіксацію, запобігти заростанню міжхребцевих суглобів, що зустрічається при використанні інших систем з більш жорсткою фіксацією.
Динамічна стабілізація хребта
передбачає застосування так званих гнучких фіксаційних систем:
- рухомих протезів міжхребцевих дисків,
- гнучких стрижнів для скріплення імплантатів і кісткових структур хребта,
- а також так званих амортизаторів – гнучких міжхребцевих імплантатів, що регулюють діапазон рухів уражених хребців.
Суть використання динамічних систем стабілізації хребта відновлення природної анатомічної геометрії хребта зі збереженням його біомеханічних властивостей, без жорсткого блокування хребців, з максимальною фізіологічної рухливістю в хребтово-рухових сегментах.
Приклади
Прикладами динамічної стабілізації хребта є вже згадані:
- системи, які встановлюються між остистими відростками хребців (Сoflex);
- динамічні транспедикулярні системи (DSS), з використанням титанових стержнів і гвинтів, що проводяться через корінці дужок хребців;
- системи динамічної стабілізації шийного відділу хребта (DCI), які являють собою установку спеціального імпланту між тілами шийних хребців переднім доступом замість вилученого міжхребцевого диска.
Відмінною особливістю динамічних систем стабілізації хребта є те, що вони дозволяють усунути розвиток нестабільності в ураженому сегменті і запобігти розвитку дегенеративних змін в суміжних хребтово-рухових сегментах. Збереження рухливості в оперованих і суміжних з ними сегментах забезпечує фізіологічну повноцінність функцій хребта.
Переваги
Установка міжтілового і міжостистих динамічних імплантів дозволяє:
- нормалізувати висоту міжхребцевого диска і / або усунути звуження міжхребцевих отворів, що забезпечує вільне розташування нервових корінців і спинного мозку в їх природних місцях;
- динамічна стабілізація дозволяє зняти надмірне навантаження з міжхребцевих ( «фасеткових») суглобів;
- запобігти розвитку їх дегенеративного ураження з формуванням так званої «хвороби суміжних рівнів».
При поєднанні стенозу хребетного каналу з нестабільністю хребців або при багаторівневому стенозі в нашому відділенні проводяться реконструктивно-стабілізуючі операції із застосуванням спеціально розроблених мініінвазивних стабілізуючих систем.
Вони дозволяють нейрохірургам встановлювати гвинти і стержні, які створюють опорний «каркас» для уражених відділів хребта, через кілька маленьких (до 1.5 см) шкірних розрізів, а не робити для цього велику і глибоку рану «на пів-спини» для необхідного доступу до хребта.
Монтаж цих систем відбувається не «наосліп», а під дозованим рентген-контролем на будь-якому етапі операції. Безумовними перевагами даної методики є її малотравматичність, косметичність, зменшення крововтрати під час операції і скорочення її тривалості. При цьому пацієнта, як правило, підіймати на ноги вже в день операції.
