Забій спинного мозку
це травма яка характеризується пошкодженням речовини спинного мозку, в результаті чого поряд з функціональними порушеннями спостерігається органічне ураження невральних структур.
Як результат забою при нейровізуалізації спостерігаються крововиливи (гематомієлія), вогнища розтрощення, набряк, частковий або повний розрив спинного мозку.
Пошкодження може бути як первинним, тобто виникає в момент травми, так і вторинним, внаслідок порушення кровопостачання в посттравматичному періоді.
Іноді такий вид травми несе за собою інфекційні ускладнення, особливо коли це відкрите пошкодження. У гострому періоді забій спинного мозку часто проявляється симптомами повного або часткового порушення провідності.
Клінічна картина
за допомогою якої можна оцінити ступінь пошкодження формується не відразу, а протягом певного періоду після травмування. Вона варіює від незначної слабкості в кінцівках до повного паралічу. Розлади чутливості нижче рівня травми іноді можуть досягати повної анестезії.
Порушення з боку функції тазових органів проявляються у вигляді затримки або нетриманням сечі та стільця.
При повному розриві спинного мозку дуже швидко розвиваються супутні патології такі як інфекційні ускладнення, застійна пневмонія, пролежні, на тлі постійного постільного режиму.
Діагностика
КТ та МРТ – це золотий стандарт діагностики при спінальній травмі.
Люмбальна пункція — це метод лабораторної діагностики, при якому виявляють приховану кров у цереброспінальній рідині, проводять дослідження при відсутності КТ та МРТ.
Лікування
В основному лікування оперативне, ціллю якого є декомпресія спинного мозку. Якщо відсутні покази до оперативного лікування забій спинного мозку лікується консервативно з призначенням:
- протинабрякової,
- метаболічної,
- судинної
- та знеболюючої терапії.
Ціллю такого лікування є поліпшення обміну речовини та провідності в нервовій тканині.
У комплексі консервативного лікування виконується рання активізація пацієнта, при якій хворого навчають самостійно пересуватися. Це зменшує ймовірність виникнення різноманітних ускладнень.
ЛФК
Також елементи лікувальної фізкультури такі як:
- дихальна гімнастика,
- різні види масажу,
- методи акупунктури,
- магнітотерапія,
- електростимуляція,
- УВЧ ампліпульс,
- електро- і- фонофорез,
- різноманітні блокади (паравертебральні, епідуральні, трансфорамінальні),
є надзвичайно важливими методами лікування пацієнтів зі спінальною травмою.
Прогноз
Нерідко при проведенні комплексної консервативної терапії у пацієнтів із забоєм спинного мозку вдається відновити неврологічні функції, що дозволяє після закінчення реабілітаційних заходів досягти як соціальної, так і професійної адаптації.
Струс спинного мозку
це найлегша форма травматичного пошкодження нервової системи, яка характеризується зворотними функціональними та неврологічними порушеннями в період від хвилини до кількох днів, на фоні проведеної консервативної терапії.
Основною диференційною ознакою даного виду травмування є те що при проведенні комп’ютерної та магнітно-резонансної томографії відсутні дані про органічне ураження спинного мозку.
Клініка
- зниження м’язової сили в кінцівках
- порушення чутливості та рефлекторної діяльності.
- розлади сечовипускання і дефекації (частіше це затримка сечі).
Всі симптоми повністю регресують протягом першої доби.
Діагностика
Золотим стандартом в діагностиці струсу спинного мозку є КТ та МРТ, на основі даних яких відсутні органічні враження спинного мозку та судинно-невральних структур хребтового каналу. Крім того, є лабораторна діагностика, основним методом якої є аналіз спинномозкової рідини на приховану кров.
Лікування
в основному є симптоматичним, і як правило воно спрямоване на знеболюючу, судинну та метаболічну терапію спрямовану на відновлення провідності в спинному мозку, після чого пацієнт одужує. Крім того, до складу комплексного лікування включена фізіотерапія та реабілітація.
Рекомендації та подальше лікування
Пацієнтам рекомендується ліжковий режим з обмеженням фізичних навантажень з поступовим збільшенням рухової активності. Подальше лікування здійснюється у невропатолога за місцем проживання.
